Фото: ФК Реал Фарма
The Guardian: Британська газета підготувала матеріал про поїздку журналіста до Одеси. До вашої уваги переклад статті вельмиповажного видання.
Найстарший професіональний футболіст світу, 59-річний Микола Лиховидов, продовжує втілювати свою спортивну мрію у складі українського клубу «Реал Фарма». Його підтримують унікальні методи: розминка у стилі хака, місцева артезіанська вода та денний сон.
Лиховидов вважає, що ключ до довіття – це спеціальна вода з джерела глибиною 80 метрів. Він п’є її трохи тепліше за температуру тіла, що, на його думку, допомагає клітинам краще засвоювати вологу. «Лікар з «Динамо» Київ сказав мені, що це найкраща вода в Україні», – стверджує він.
Попри поважний вік, футболіст не має наміру зупинятися. Він уже перевершив рекорд японської легенди Казуйоші Міури й успішно грає у третьому дивізіоні України. «Я думав, що дотягну до 50, – каже Лиховидов. – Але тепер, коли мені майже 60, я не буду ставити собі обмежень.»
Потяг із вантажем гуркотить уздовж залізничної колії на підвищенні за будівлею. У північних передмістях Одеси, які майже три з половиною роки живуть під постійною загрозою, всі розуміють важливість підтримки руху країни у воєнний час.
Лиховидов виходить надвір і розташовується поруч із невеликим гольфовим майданчиком. Гравці «Реал Фарма» завершили перший етап тренування, і він незабаром приєднається до них на стадіоні Івана. Перед тим – обов’язковий ритуал. «Як хака», – сміється він, поплескуючи себе по тілу, щоб розслабити м’язи й покращити лімфодренаж. Така розминка допомагає йому грати ще з тих часів, коли 15 років тому він відчув запалення сідничного нерва.
Умови тут досить скромні: трибуни вздовж поля не мають більше двох рядів, а за кутовим прапором стоїть велика клітка з курми та півнями. «Реал Фарма» проводить тут свої домашні матчі, але це непросто: клуб посідає останнє місце у групі А другої ліги, хоча виліт йому не загрожує. «У нас є четверо 17-річних гравців, – пояснює спортивний директор Борис Тишкул. – Молоді футболісти можуть підписати тут свої перші професійні контракти, а потім, можливо, піднятися вище. Вони заробляють 200-300 євро на місяць плюс премію за перемогу, але цього сезону таких було лише дві.
Микола Лиховидов – унікальний гравець серед молодих футболістів «Реал Фарма», багато з яких пройшли академію «Чорноморець». Попри свій вік, він приносить користь команді як атакувальний півзахисник, забивши два голи у сезоні 2024-25, обидва з пенальті. «Якщо я приношу результат, можливо, вийду в старті, – каже він. – Якщо ні, то зіграю кілька хвилин наприкінці.»
Крім гри, він є президентом і власником клубу через свою фармацевтичну компанію. Він здійснив свою мрію: «Я хотів бути професіональним футболістом, тому створив цю можливість власноруч.»
Його шлях у професіонали почався у 2011 році, коли у 45 років він дебютував у матчі проти «Прикарпаття». У молодості він мав потенціал, але його батьки, які працювали в шахті, наполягали на освіті. До того, як заснував бізнес, він викладав історію України в Одеському медуніверситеті.
З дитинства Лиховидов створював футбольні команди: у школі, у рідному селі Нова Ковалівка, в університеті та на дорослому рівні. Його клуб, який з часом став «Реал Фарма», пройшов шлях від аматорських перемог до професіоналів у 2011 році.
За 14 років у професійному футболі він зіграв близько 200 матчів. Одна з найяскравіших спогадів – гра у 2016-17, коли «Реал Фарма» був за крок від виходу у другий дивізіон, але втратив шанс через пізній гол суперника.
В умовах війни клуб продовжує існувати, що вже є подвигом. Одного дня, під час розмови у дворі Лиховидова, вибух ракети неподалік Чорноморська струсонув землю. Раніше дві ракети зруйнували будівлю всього за 100 метрів від його дому, коли там були його дружина Вікторія та донька Лада.
«За тиждень після вторгнення ми зібралися на тренування, – згадує він. – Деякі гравці хотіли вступити до армії. Я сам пішов до пункту мобілізації з сином Андрієм, але там уже не було зброї. Тому я сказав команді: „Продовжуймо грати у футбол, робімо те, що вміємо, і подивимося, що буде далі.“ Це тепер наше життя.»
У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, він вирушив до центру Одеси, щоб його 50 співробітників могли отримати готівку. Пізніше він став доставляти ліки та обігрівачі військовим на фронті, а також одяг і продукти для дітей у найважчих районах.
Лиховидов розповідає, як компанії та люди з усієї Європи запитували, що потрібно Україні. Іноді він мав два мікроавтобуси, заповнені допомогою, яку просто роздавали тим, хто потребував, без права продажу. «Ми відчували підтримку всієї Європи», – каже він. «У 2022 році був такий підйом духу, що, якби нам дали всю необхідну зброю, ми б уже виграли війну».
Але той день ще не настав, тож він продовжує поєднувати бізнес і футбол. Він зазначає, що корупція, яка стала звичною в Одесі після розпаду СРСР, практично зникла три роки тому, але тепер повертається у приховані форми через надумані перевірки та штрафи. «Якби не футбол, я б не зміг займатися іншими справами, – пояснює він. – Він дає мені силу та натхнення робити більше.»
Лиховидов стежить за тим, щоб гравці «Реал Фарма» отримували зарплату вчасно. Зазвичай він бере участь у трьох із чотирьох тренувань команди щотижня, а решту часу присвячує бізнесу. «Я часто сплю 15-20 хвилин між 16:00 і 18:00, – каже він. – Але не пів години, це занадто багато.»
Чи може він ще витримувати темп? «Швидкості у нього немає, але він добре бачить поле», – сміється 25-річний Андрій, який був капітаном «Реал Фарма» і дебютував у 2014 році у віці 14 років. «Називайте його Зіданом.» Незважаючи на юність партнерів, його дотик до м’яча та різноманітність передач залишаються на рівні.
Лиховидов мав ресурси, щоб втілити свою мрію, але сумнівів у його серйозності немає – він вкладається і в майбутнє клубу, і у власну фізичну форму. «Я ніколи не прагнув бути найстарішим гравцем світу, – каже він. – Ця можливість з’явилася для мене лише кілька років тому.» Клуб звернувся до ФІФА щодо офіційного підтвердження рекорду.
Після завершення війни «Реал Фарма» планує залучити міжнародних гравців, зокрема з Грузії, Сербії та Польщі. Вони хочуть розвиватися. Можливо, саме тоді Лиховидов нарешті завершить свою кар’єру. «У мене завжди буде можливість зупинитися, – каже він. – Але поки що я не планую цього робити».
Пресслужба ПФЛ за матеріалами real-farma.com.ua
