Наразі Локомотив активно готується до весняної частини сезону. Попереду команду чекає запекла медальна боротьба в Другій лізі, де «залізничники» є одними з лідерів чемпіонату. Окрім цього, киян очікує історичний матч 1/4 фіналу Кубка України проти Металіста 1925 – уже третього в сезоні представника УПЛ, який спробує зупинити амбітний колектив. У межах підготовки до офіційних стартів Локо взяв участь у Меморіалі Макарова, в якому дістався аж до півфіналу. Фланговий півзахисник Андрій Головатенко забив у цьому турнірі чотири голи. З цієї нагоди клубна пресслужба звернулася до півзахисника по інтерв`ю, в якому він розповів про свої виступи в футболі, перехід в Локомотив і очікування від вирішальної частини сезону 2025/26

«Лідерство серед бомбардирів – приємний момент, але насамперед важливі командні результати»

– Андрію, які загальні враження від організації та рівня команд Меморіалу Макарова цьогоріч?

– Тільки позитивні. Меморіал Макарова – це завжди хороша можливість для команди поступово набирати кондиції та повертати ігровий ритм після паузи. Цьогоріч у турнірі беруть участь непогані команди, тож матчі проходять у доволі інтенсивній боротьбі. Погодні умови, звісно, додають складнощів і не завжди дозволяють демонструвати якісний футбол, але для всіх це рівні умови.

– Які завдання поставив тренерський штаб на цей турнір?

– Основне завдання – набрати ігрові кондиції та якісно підготуватися до чемпіонату через матчі турніру. Конкретної установки будь-що виграти трофей перед нами не стояло. 

– Як ви особисто почуваєтеся фізично в розпал зимових зборів? Чи вдається підтримувати ігровий тонус на засніжених або штучних полях?

– Фізично почуваюся дедалі краще. Інтенсивні тренування та матчі допомагають поступово набирати кондиції й повертати оптимальну форму. Працювати на засніжених та слизьких полях непросто, але це частина зимових зборів. Водночас, звісно, вже чекаємо потепління та якісних газонів, щоб повністю реалізовувати себе не лише фізично, а й у технічному плані.

«Зустріч із представником УПЛ викликає лише спортивний азарт і бажання показати себе на найвищому рівні»

– Локомотив – єдиний представник Другої ліги, який пробився до 1/4 фіналу Кубка України. У чому секрет вашої команди, яка почергово вибила Ниву, а потім представників УПЛ – Колос та Верес?

– Секрет нашої команди у спільній командній роботі та самовіддачі кожного гравця. Всі максимально викладалися й хотіли здобути перемогу: гравці, тренери, адміністрація, керівництво – ми діяли як єдине ціле. Саме ця згуртованість дозволила нам пройти таких серйозних суперників.

– Жереб у чвертьфіналі випав на Металіст 1925. Якою була ваша перша реакція на результати жеребкування? Ваші одноклубники вже грали на кубок проти цього суперника рік тому, що говорили про це?

– Металіст 1925 сильна й непроста команда, тож реакція на жереб була спокійною. Ми вже мали досвід ігор із командами УПЛ, тому матч із таким суперником буде цікавим і корисним для команди. Усі колективи в 1/4 фіналу сильні, тому готуємося серйозно та віримо у свої сили.

– Ви вже маєте досвід перемог над клубами еліти в цьому сезоні. Чи є у команди страх перед черговим представником УПЛ, чи навпаки – це викликає лише спортивний азарт?

– Страху немає зовсім навпаки, зустріч із представником УПЛ викликає лише спортивний азарт і бажання показати себе на найвищому рівні. Для нас це можливість перевірити команду, випробувати себе та насолодитися грою. Кожен гравець налаштований максимально викладатися і робити все, щоб здобути позитивний результат.

– Матч заплановано на березень. Чи можна сказати, що для вас це буде «матч життя» на даному етапі кар'єри?

– Не можу назвати це матчем життя, адже в кар'єрі було чимало важливих поєдинків – за титули, за чемпіонство на різних етапах кар'єри. Але гра на такій стадії, та ще й за позитивного результату, точно залишиться в пам’яті на все життя. Це буде незабутній досвід для всієї команди.

«Колектив у Локомотиві дружній та бойовий»

– У Другій лізі, яку ви раніше вигравали в складі попередньої команди – Ниви (Бузова), зараз запекла боротьба: ви йдете ніздря в ніздрю з Колосом-2 за першу сходинку. Наскільки тисне на команду статус фаворита в гонці за підвищення у класі?

– Перше коло для нашої команди пройшло досить успішно, і ми хочемо продовжувати в тому ж темпі, здобуваючи перемоги. Статус фаворита, звісно, додає певної відповідальності, але я впевнений, що це лише допоможе нам стати ще більш зіграними в другому колі та зберігати стабільність у боротьбі за першу сходинку.

– Ви забили вже шість м'ячів цього сезону. Як би ви оцінили свою нинішню форму? Чи можна сказати, що ви зараз перебуваєте на піку своїх можливостей?

– Ще багато над чим потрібно працювати, адже завжди прагну робити більше і краще. Після травми було непросто повністю набрати форму, це зайняло час. Зараз відчуваю себе набагато краще, але не думаю, що це пік моєї форми – завжди є куди рости. Роботи попереду ще дуже багато.

– Розкажіть про ваш перехід до Локомотива. Хто саме запросив вас у команду і чи довго ви вагалися перед підписанням контракту?

– Я спілкувався з тренером Сергієм Васильовичем. На той момент я тільки відновлювався після травми і не був у найкращій формі, тому прийшов на перегляд. Поступово набирав кондиції та намагався показати себе з найкращого боку. Радий, що все склалося саме так, і зараз я частина команди.

– Ви вже не вперше працюєте з Сергієм Карпенком (пройшли разом Полісся Ставки, Авангард Бзів та Ниву Бузову). Наскільки фактор свого тренера допоміг вам так швидко адаптуватися і стати лідером «залізничників»?

– Так, ми вже давно працюємо разом. Іноді я приходив у команду першим, іноді – Сергій Васильович, але завжди працювати з ним приємно й водночас непросто, адже він постійно вимагає максимум від кожного футболіста. На тренуваннях і в матчах це змушує викладатися на повну. Швидка адаптація також була можлива завдяки всій команді: тренерам, яких я знаю давно, і гравцям, з якими вже мав досвід спільних ігор. Велике дякую всім, хто підтримував мене на початку цього сезону.

– Як би ви описали колектив, який зараз вимальовується в «Локомотиві»? Хто є головним «двигуном» роздягальні?

– Колектив у нас дружній та бойовий. На початку сезону це відчувалося особливо: усі одразу підтримували один одного, налаштовувалися на роботу й на результат, і зараз ця атмосфера лише зміцнюється. У нашій команді багато двигунів, виділив би братів Савчуків – вони і посміятися в роздягальні можуть, і завести команду на полі. Також у нас багато індивідуально сильних гравців, і з кожним приємно грати.

«Найцінніші трофеї, мабуть, ще попереду!»

– Давайте повернемося до витоків. Де ви народилися і яким було ваше «футбольне» дитинство?

– Народився у Вишгороді, неподалік Києва, де зробив свої перші кроки у футболі до 8-9 років. Потім родина переїхала до Києва, і там розпочався мій шлях у Арсеналі Київ, де я провів усі свої юнацькі роки та сформувався як футболіст.

– Чи були у вашій родині професійні спортсмени, чи ви стали першовідкривачем цього шляху?

– У нашій родині професійних спортсменів не було, але тато колись теж займався футболом у дитинстві. Тато також грав у настільний теніс, і я міг би піти цим шляхом , тренер збірної України навіть помітив мене тоді. Проте бажання грати в футбол було завжди, і я ніколи не сумнівався у своєму виборі.

– Хто був вашим першим тренером і які найцінніші поради він вам дав, які ви пам’ятаєте досі?

– Мій перший тренер Юрій Володимирович Гордієнко. Найцінніше, що я від нього взяв , завжди бути націленим на перемогу і ніколи не зупинятися, працювати до кінця незалежно від обставин.

– Ваша дитячо-юнацька школа – київський Арсенал. Які найтепліші спогади залишилися від того періоду?

– Дитинство це завжди дуже теплі спогади. Особливо пам’ятаю колектив, тренування, моменти на полі та поза ним. Тоді формувалася моя любов до футболу , основи дисципліни й командної роботи, а кожен матч та тренування були маленькою пригодою. Загалом, той період залишив дуже багато приємних і важливих спогадів, які я бережу досі.

– У вашій кар’єрі були такі клуби УПЛ, як Арсенал, Металіст та Олімпік (Донецьк). З ким із зіркових футболістів чи тренерів вам довелося перетинатися в їхньому дублі, що справило на вас найбільше враження?

– Футболістів було дуже багато талановитих. На той час я грав у командах U-19 та U-21, і там вистачало якісних гравців, які зараз виступають на найвищому рівні. Не хочу виділяти когось одного, із усіма було приємно грати та зустрічатися на полі.

– Ви пройшли шлях від аматорів (перемога в Кубку України з Авангардом) до золотих медалей Другої ліги з Нивою. Який із цих трофеїв для вас є найдорожчим серцю?

– Кожен етап мого шляху був унікальним і дуже цікавим, і всі досягнення важливі для мене. Найдорожчими серцю залишаються колективи, з якими я працював у тих командах. А щодо трофеїв – найцінніші, мабуть, ще попереду!:)

– Якби ви могли дати пораду самому собі 17-річному, коли ви тільки починали дорослу кар'єру, що б ви сказали?

– Я б порадив собі працювати над собою, бути справжнім професіоналом, завжди вірити у свої сили і ніколи не зупинятися на шляху до мети.

– Ви граєте в Локомотиві, де просто шалені вболівальники. Як вам у наші часи грати з такими ультрас? Ваш найбільш пам'ятний момент у цьому плані?

– Грати з такими ультрас неймовірно! Їхня підтримка додає сил навіть у моменти, коли здається, що вже все важко. Абсолютно всі матчі з такими фанами залишаються пам’ятними, і я дуже вдячний їм за це.

Преслужба ПФЛ за матеріалами lokomotyv.com